Лист П.Я. Рудченко (Панаса Мирного) до Д.І.Яворницького

19.01.1904.                                                              Полтава - Камишна

19 січня 1904 р.

Вельмишановний добродію, Дмитро Івановичу!

Одібрав я Ваш палкий лист, та й ото здивувався. Так Ви в ему мене вихваляєте, що якби я не був справді таким мирним, яким себе почуваю і за якого-себе добре знаю, — тю ухопивши Ваш лист у руки, [наче] той боєвий прапор, загукав би людім щосили: бачите ви, що я таке? Бачите, що про мене кажуть розумні та освічені люде? Начхати мені на вас, та й годі!

Ні, мій голубе. То там мої твори здалися Вам такими любими і так дійшли до серця, що у ему невгасно палає святе огнище щирої любові до свого краю, а в душі жевріє літерацька вдача. Через це Ви наче не хочете вбачати і моїх немалих помилок у мові, і моїх ще більших гріхів у будуванні творів.

Або Ви — кажу — не хочете їх бачити, або закриваєте очі на їх, [милуючись] тим, що от мов якого впливу мусимо ми досягти нашою простацькою мовою. Не криючись скажу Вам, що може у моїх творах і е дещо доладне, може де-не-де проривається і талан. Одже, щоб казати, як Ви кажете, що я «з певним і великим таланом літерата», то і дуже вже багато сказано. — Мені здається, що кожний, хто щиро любе свій край і так само щиро ж бажає задля єго попрацювати, то мусе добутись того ж самого, чого довелось добути мені. Велика сила - любов, а ще більша - хіть допоможе тому! І Ви, Добродію, не кажіть: «куди ж я годящий? на що я кчемний?» У Вашій повісті «Наша доля— Божа воля» багато і знання народної душі, і блискучого виразу, і легкої та плавної мови, і дотепности звести цеє це до купи, вибудувати тихий захист  для покірної душі. Все це ознаки теж немалого літерацького талану і великий гріх буде, як Ви занехаєте єго. Як Ви, спасибі Вам, завітали до мене, та почали розказувати про всі ті юродства теж пропащої, або краще-сказати, занапащиної сили, які Вам доводилось [стрівати], плентаючись по всему нашому краю, то я несказанно радів душею, як Ви хвалилися, що думаєте все те списати. Голубе мій сизий! не одкидайтеся від своєї думки, спишіть теє все; це ж буде ціла епопея, така сама, яку наш Гоголь дав задля руської літератури своїми «Мертвими душами». Хоч я вже не мало прожив на віку, а буду Бога благати, щоб він задержав мене до того часу, поки мені доведеться прослухати, або прочитати Ваші твори про оті всі юродства занедбаної сили наших верхів. Я, як бачите, більш розказую за низи, а Ви розкажіть нам за верхи. Добре?

Цілую Вас аж тричі навхрест, гаряче.

Душею і серцем до Вас прихильний П. Рудченко.

Якщо маєте думку бути в Полтаві, не забудьте і моєї хати. Дуже б мені бажалось прочитати Вам мій замір написати філософську драму, що вилив я в містерії «Спокуса» [грехопадение], я читав уже раз тут своїм, та їм не зовсім подобалась ся штука, написана на отвлеченную тему. Цікаво б Вашого суду почути.

Москаленко П.М. Вибрані місця із листування академіка Д.І.Яворницького. – Полтава, «Сімон», 2014, с.60-61